На підставі висновків вітчизняних і зарубіжних вчених здійснено аналіз еволюції феномена самореалізації та основних тенденцій його трактування. Розкрито зміст процесу самореалізації особистості через виокремлення його основних компонент і детермінант.

Вивчено мотиваційні чинники професійної самореалізації фахівців дошкільних закладів. Обгрунтовано теоретичну модель структурно-функціональної організації професійної самореалізації фахівців дошкільних закладів, емпірично з'ясовано психологічний зміст мотиваційних чинників самореалізації на кожному з етапів професійного становлення педагогів дошкільних закладів і виділено типи їх професійної самореалізації. Поглиблено наукові уявлення про професійну самореалізацію особистості й уточнено положення про мотивацію як основоположний чинник стимулювання самореалізації через розкриття її змісту в межах етапів професійного становлення педагогів дошкільної освіти. Доведено ефективність тренінгової програми активізації мотиваційних ресурсів професійної самореалізації педагогів дошкільних закладів. Обгрунтовано психологічні умови оптимізації повноцінної мотивації професійної самореалізації педагога, комплексне забезпечення яких сприятиме актуалізації потреб професійного зростання фахівця.

Розглянуто феномен професійної самореалізації, виокремлено основні характеристики цього процесу в працях вітчизняних та західних науковців-психологів. Емпірично з'ясовано специфіку професійної самореалізації в педагогів дошкільних освітніх установ із різним стажем роботи.

Проаналізовано творчі можливості людини. Визначено, що творчість - одна з необхідних умов становлення психологічно гармонійної людини. На основі емпіричних зрізів доведено, що творчі резерви особистості мають свої відмінності за гендерним чинником.

Висвітлено основні поняття психологічного консультування. Охарактеризовано класичні напрями консультативної допомоги у психологічній практиці. Описано методичні процедури, техніки, прийоми та засоби психологічного консультування. Розкрито вимоги до психолога-консультанта. Увагу приділено оцінювання ефективності психологічного консультування, особливостям консультування в закладах освіти та сімейного консультування.

Викладено результати теоретичного й емпіричного дослідження емоційного супроводу жінки в процесі реалізації материнської ролі. Опрацювання цієї проблеми в науковій думці надало змогу встановити складну структуру материнської ролі в житті жінки, її важливість для розвитку дитини, множинність культурних та індивідуальних варіантів прояву. Обгрунтовано доцільність здійснення дослідження емоційних особливостей жінки в процесі реалізації материнської ролі. Мета першого етапу емпіричної програми - формування груп вибірок досліджуваних: до першої увійшли жінки-матері, рівень "емоційного вигорання" яких був низьким та помірно-середнім, у той час як до другої - з високими показниками за цією ознакою. Відмінності в показниках "емоційного вигорання" двох досліджуваних груп виявлено на статистично значущому рівні. Припущено, що ці результати зумовлені саме процесом виконання жінкою своєї материнської ролі. Продовження вивчення емоційних характеристик жінок під час реалізації ними материнської ролі засвідчило, що матерів, які не переживають "емоційного вигорання" в процесі виховання дитини, характеризує гарне самопочуття, активна позиція та позитивний настрій. Останній етап діагностичної програми був зорієнтований на вивчення особливостей типу взаємин із дитиною в жінок двох досліджуваних груп. Порівняння та зіставлення результатів засвідчує наявність відмінностей у групах досліджуваних: для жінок, емоційні переживання яких носять позитивний характер, взаємодія з дитиною здебільшого гармонійна. Вони позитивно налаштовані на свою дитину: чутливі до її потреб, творчі у взаємодії з нею, не обмежують її самостійність та активність. Жінки з підвищеними показниками емоційного виснаження продемонстрували труднощі у взаємодії з дитиною: у них виявилося недостатньо розвинене почуття прийняття та любові, нерозуміння дитячих бажань, неадекватне оцінювання дитячих можливостей. Підсумовуючи результати наукових пошуків, варто відзначити, що виконання жінкою материнської ролі здатне супроводжуватись і позитивними, і негативними емоційними станами, котрі мають свій вплив на безпосередню взаємодію з дитиною.

Здійснено теоретичний аналіз та емпірична верифікація положення про те, що тип прив'язаності дитини до матері є одним із чинників соціальної адаптації першої до шкільного навчання. Методи. Теоретичний соціально-психологічний аналіз феномену емоційного зв'язку дитини та матері щодо його значення в питанні соціальної адаптації дитини. На основі здійснених теоретичних пошуків та узагальнень було розроблено програму емпіричної перевірки визначених положень, яка реалізовувалась через метод бесіди та опитування. Результати. Здійснений теоретичний огляд предмету дослідження в науковій літературі дозволив виявити, що серед соціальних чинників які мають вплив на процес адаптації дитини до школи науковцями виокремлюються прискорення темпу життя, підвищення навчальних вимог, зміна життєвих стереотипів та способу життя. Одним із сучасних чинників дитячої адаптації сьогодення є відмінність дошкільного та шкільного освітніх середовищ. Чим варіативнішими стають освітні середовища дошкільного і шкільного дитинства, тим більшої актуальності набувають проблеми забезпечення наступності між ними. Окрім зазначених причин, науковці пропонують звернути увагу на позицію мами, якість прив'язаності дитини до мами, стиль дитячо-батьківських взаємовідносин, власне ставлення мами до освітнього закладу. На думку дослідників, емоційна прив'язаність необхідна для повноцінного психічного розвитку дитини, слугує відчуттям безпеки, сприяє власному розвитку, успіху та соціалізації. Здійснене емпіричне дослідження дало можливість підтвердити думку науковців щодо впливу типу прив'язаності дитини до мами на процес її адаптації до шкільного середовища. Відтак діти з надійним типом прив'язаності адаптовувались до школи найбільш успішно та емоційно спокійно, характеризувалися легкістю контакту з однолітками та вчителем. Висновки: проаналізовано соціальні та особистісні чинники, з якими зустрічаються діти в процесі їх соціальної адаптації до школи. Доведено, що серед низки умов, які мають вплив на особистість дитини, коли вона починає процес навчальної діяльності, є тип прив'язаності з матір'ю, її підтримка та допомога.

Здійснено теоретичний аналіз та емпіричну верифікацію положення про те, що тип прив'язаності чоловіка та жінки має значення в сприймані їхніх романтичних взаємин. Теоретична частина роботи будувалася на основі порівняльного аналізу західних науково-теоретичних досліджень щодо проблеми близьких міжособистісних відносин, включаючи сучасні. На основі здійснених теоретичних пошуків та узагальнень розроблено програму емпіричної перевірки визначених положень, яка реалізовувалась через метод опитування. Достовірність та надійність результатів забезпечувалася науково-методологічною обгрунтованістю дослідження, використанням адекватних поставленим завданням методів, репрезентативністю вибірки, застосуванням апарату математичної статистики. Результати. Зроблена спроба інтеграції основних положень теорії прив'язаності Джона Боулбіта Мері Ейнсворт щодо значення спілкування з дорослим у ранньому дитинстві для подальшого розвитку особистості та близьких взаємин. Це дає можливість прослідкувати динаміку розвитку міжособистісних відносин людини в онтогенезі як узгоджений і взаємопов'язаний процес, в якому досвід попередніх відносин впливає на подальшу соціальну взаємодію особистості. Об'єкт нашого дослідження був визначений сферою романтичних взаємин. Вони характеризуються тісною інтенсивною взаємодією між протилежною статтю, яка базується на закоханості та характеризується почуттям довіри. Варто відзначити, що швидше прив'язаність до матері, а ніж до батька постає як та сфера дитячо-батьківських відносин, яка має найбільш виражений зв'язок із типом прив'язаності в романтичних відносинах. Це відповідає результатам, отриманим іншими дослідниками, щодо переважаючого впливу прив'язаності до матері на побудову романтичних взаємин. Саме мати є головною фігурою прив'язаності для більшості дітей різної статі, тому відносини з нею більше пов'язані з подальшими відносинами в житті людини, ніж відносини з батьком. Висновки: в процесі емпіричного дослідження вдалося з'ясувати, що романтичні взаємини в сприйманні досліджуваних чоловіків та жінок можуть бути охарактеризовані з позиції типів прив'язаності, що лежать в їх основі та відрізняються за параметрами емоційної забарвленості взаємовідносин з романтичним партнером, наявністю довіри та спільної діяльності.